Консультації для батьків

ШАНОВНІ БАТЬКИ!ІНФОРМУЄМО ВАС ПРО ГЕПАТИТ А,

Симптоми вірусного гепатиту А, його лікування та профілактика
Вірусне ураження печінки гострого характеру – це хвороба Боткіна, яка в офіційній медицині класифікується як вірусний гепатит А. Ознаки патології яскраво виражені і специфічні, тому з діагностикою проблем не виникає. Захворювання може призвести до тяжких ускладнень та інвалідності пацієнта, тож лікування хвороби Боткіна проходить лише в стаціонарі під контролем фахівців.

Опис хвороби
Інкубаційний період гепатиту А – це час від моменту інфікування до появи перших симптомів. В середньому він триває близько 30-35 діб, але в деяких випадках може варіюватися від 15 до 50 діб. Під час інкубаційного періоду вірус поширюється тільки по кров’яному руслу, симптоми захворювання відсутні. Людина відчуває себе цілком здоровим, хоча вже й становить небезпеку для оточуючих.
Найчастіше діагностується гостра форма вірусного захворювання. Хронічний гепатит А зустрічається рідко і кожне його загострення протікає важко. Хвороба Боткіна нерідко виявляється в дитячому і підлітковому віці. Лікарі це пов’язують з тісним контактом між дітьми та перебуванням у компактних приміщеннях.
70% дорослого населення має імунітет до вірусу. Це обумовлено вчасно вжитими профілактичними заходами – якщо зробити щеплення від вірусного гепатиту А, то імунітет до хвороби збережеться на все життя. Такий же стійкий імунітет розвивається в організмі людини, що вже перехворіла.

Симптоми вірусного гепатиту А
Класичні ознаки хвороби Боткіна в дитячому віці:
• виражена слабкість, млявість і підвищене потовиділення в стані спокою;
• підвищення температури до субфебрильних показників (37 градусів і трохи вище);
• розлад травної системи – блювання незалежно від вживання їжі, пронос;
• виділення сечі вираженого темного кольору і безбарвного (білуватого) калу.
Жовтушність шкіри і слизових проявляється лише на 7-10 день після потрапляння вірусу в організм. Діагностувати захворювання можна після проведення специфічного аналізу крові на гепатит А.
Якщо патологія протікає у важкій формі, з’являються додаткові симптоми вірусного гепатиту А:
• різке підвищення температури тіла до критичних показників;
• збільшення печінки – орган пальпується лікарем руками без специфічного інструментального огляду;
• зниження серцевих скорочень, ритм збивається;
• збільшення селезінки;
• хворобливість в області правого підребер’я при натисканні.
Ознаки хронічного гепатиту А у хворого відрізняються варіативністю. В періоди ремісії людина відчуває себе здоровою, жовтушність шкіри і слизових оболонок відсутня, можливе незначне відчуття тяжкості в правому підребер’ї. Загострення хвороби відбувається при зниженні імунітету, вживанні алкоголю, авітамінозі. В цьому випадку всі класичні симптоми проявляються інтенсивно.
Як передається гепатит А
Джерелом вірусу є хвора людина, організм якого перебуває в інкубаційному періоді. Особливу небезпеку являє стадія безсимптомного перебування вірусу в кров’яному руслі. Як тільки з’являється жовтушність на шкірі і слизових, ймовірність зараження знижується.
Як передається гепатит А:
1. Фекально-оральним способом. Через випорожнення, кров, слину, під час чхання, користування загальним посудом і предметами особистої гігієни, при незахищених статевих контактах.
2. Через продукти харчування. Важко встановити конкретне джерело вірусу, адже інкубаційний період хвороби великий. Вважається, що простіше всього інфікуватися через продукти, які не пройшли термічної обробки, фрукти, овочі і ягоди з ділянок, що удобрюються органікою.
3. Через воду. Зустрічається цей шлях передачі вірусу рідко і найчастіше в регіонах з поганими побутовими умовами, а також в період стихійних лих та аварій.
4. Через мух. Деякі дослідники припускають, що вірус гепатиту А може переноситися мухами, але реальна поширеність цього чинника поки не доведена наукою.
Лікування гепатиту А
Якщо захворювання протікає в легкій формі, ніякого специфічного лікування не проводиться. Хворому призначають дієту, яка буде підтримувати функціональність печінки. Крім того, йому рекомендований постільний режим і відмова від будь-яких фізичних навантажень. Якщо симптоми гепатиту все ж таки турбують хворого, лікарі призначать симптоматичну терапію, але медикаменти призначаються дуже обережно, щоб не зашкодити печінці.
Як лікувати гострий гепатит А, що протікає у важкій формі, вирішує лікар-інфекціоніст. Існує велика ймовірність розвитку печінкової коми, коли у хворого порушується свідомість і рухова активність. Важливо швидко провести агресивну терапію, для чого призначають:
• кортикостероїди коротким курсом;
• дезінтоксикаційні розчини, які вводять внутрішньовенно;
• введення у шлунок кровоспинних препаратів через зонд;
• переливання плазми;
• введення внутрішньовенно-крапельно розчинів проти зневоднення.
Профілактичні заходи
Профілактика гепатиту А у дітей полягає в перериванні шляхів передачі вірусу. Основними заходами вважаються:
• забезпечення якісною питною водою;
• створення сприятливих санітарних умов вдома і в навчально-виховних установах;
• дотримання гігієнічних правил;
• вживання в їжу термічно оброблених і безпечних продуктів.

Як уникнути зараження гепатитом А, якщо в колективі є хворі люди? Необхідно відразу ж ізолюватися на інкубаційний період і пройти обстеження у лікарів – аналізи крові виявляють присутність вірусу відразу після його проникнення в організм. Необхідно дотримуватися дієти, яка розвантажить печінку.

Поради батькам про насильство в сім’ї.

Що ми зазвичай розуміємо під насильством?
Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.
Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.
Виявляється, насильство – це:
• Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
• Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
• Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
• Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
• Ламання та знищення особистих речей;
• Використання брутальних слів, лайка;
• Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
• Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
• Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;
• Звинувачування у всіх проблемах;
• Критикування думок, почуттів, дій;
• Поводження із ним/нею як із прислугою;
• Ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:
• Нехтування дитиною;
• Нехтування обов’язків стосовно дитини;
• Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
• Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
• Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
• Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
• Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
• Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.
Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей. Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як відстояти свою позицію. Їм однаково, що відбувається в навколишньому світі. Діти, безумовно, не можуть бути сторонніми спостерігачами.
Чи знаєте Ви, що:
• Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою,дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.
• Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.
Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!
Як діти реагують на насильство в сім’ї:
• Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.
• Діти відчувають сум.
• Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.
Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?
Вони можуть:
• Реагувати надто агресивно;
• Не визнавати авторитетів;
• Бути пасивними чи пригніченими;
• Мати вигляд заляканих;
• Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.
•
Пам’ятайте!
В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.
Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:
1. Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.
2. Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.
3. Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.
4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття.
Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти.
В результаті дитина:
• Або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі;
• Або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.
У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.
Коли дитина стала свідком проявів насильства в сім’ї.
1. Допоможіть дитині поділитися своїми почуттями з кимось із дорослих. Дуже важливо, щоб це була людина, якій дитина довіряє. Якщо дитині буде з ким поговорити, її страхи та почуття самотності зменшаться. Слід обов’язково вислухати дитину до кінця, не перебиваючи та не оцінюючи її. Необхідно дати їй можливість просто висловити те, що накопилося в душі. Дуже важливо, щоб дитина зрозуміла, що розповідь про болісні почуття полегшує біль.
2. Обговоріть з дитиною ситуацію, що склалася, її причини, можливі наслідки.
3. Іноді діти вважають себе винними втому, що сталося між батьками. Допоможіть дитині зрозуміти: в тому, наприклад, що батьки сваряться, немає її провини.
4. Якщо ви відчуваєте, що не в змозі допомогти дитині, зверніться до сімейного психолога.

Пам’ятайте!
По-справжньому допомогти дитині ви зможете тоді, коли допоможете собі.
Припинити домашнє насильство можна, навчившись поважати іншу думку, інші індивідуальні особливості, інший стиль поведінки.
Це тільки деякі поради. Спробуйте скористатися ними або знаходьте свої. Не впадайте в розпач, коли щось не виходить. З часом у вас буде виходити краще і краще.
Все у ваших руках.
Від вас залежить, чи залишиться все як було, чи зміниться на краще.

ЖИТТЯ БЕЗ НАСИЛЬСТВА.

Інформація для батьків

Нажаль, ми живемо в світі, однією з характерних ознак якого є насильство.
За даними Центру соціологічних досліджень при НАН України близько70% жінок потерпають від різних форм приниження і знущання в родині.Так, близько 60% батьків систематично так чи інакше виявляють агресивне ставлення до своїх дітей, у 17% таких батьків агресивність характеризується особливою грубістю. Це відображається на дітях, які або безпосередньо самі страждають від насильства, або переймають «соціальну естафету» насильницьких дій. Встановлено, що витоки жорстокості та насильства серед дітей і підлітків частіше за все треба шукати в сім’ї.
Будь яке насильство або обмеження свободи дій і думок жорстко вкарбовується в свідомість дитини, і згодом спотворює всю її земну дорогу, деформуючи душу, яка розвивається.
Тому права дитини повинні дотримуватися з особливою ретельністю,бо дитя слабке і мале, недосвідчене і беззахисне.
Сьогодні діти перебувають в абсолютній залежності від дорослих ‐ таких великих і таких розумних. Але якщо ми приймаємо ідею дитячого безправ’я як таку, мислячи про дітей узагалі, то ніяк не квапимося перенести це розуміння у власну сім’ю. На ділі ж найбезправнішими виявляються наші власні діти – ті , кого ми запросили у це життя, ті, хто живе поруч день за днем, з року в рік.
Дорослі звикли самостверджуватися за рахунок молодших, звикли живити свою гордість струмами дитячого страху, безсилля і беззахисності. Будучи знервованими і знаходячись «не у своїй тарілці», дорослі і зовсім розглядають дітей як тягар, як прикру перешкоду здійсненню власних бажань. Ми виправдовуємо себе тим, що вони не настільки слухняні, як нам би того хотілося, і що вони намагаються йти в житті своєю дорогою, а не по тій уявній траєкторії, яку зміг викреслити для них мало тренований розум дорослого.

ЖИТТЯ БЕЗ НАСИЛЬСТВА
Пам’ятка для батьків.
1. Діти – це основа сім’ї.
У процесі виховання враховуйте індивідуальні особливості розвитку дитини.
2. Не ображайте, не бийте, не принижуйте дитину. Памятайте навчання це – радість (негативні емоції не сприяють засвоєнню матеріалу, вбивають бажання вчитися. Криком ви нічого не зміните.
3.Знайдіть час для бесіди з дитиною. Під час спілкування не реагуйте бурхливо, не засуджуйте, а будьте тактовними,толерантними у вираженні своїх суджень, думок. Намагайтеся контролювати режим дитини.
4. Пам’ятайте, що дитина це ваше відображення(грубість породжує грубість, крик-крик, а взаєморозуміння і доброзичливість – добро і злагоду в сім’ї. Запитайте: «Чи хочу я щоб моя дитина була схожа на мене?»
5. Дитина – це цілий світ,сприйняття її як цілісну особистість, дорослу людину, яка має свої праа та обов’язки(вчитися,дотримуватись правил поведінки).
6. Якщо ви помітили,що у дитини важкий період,тоді підтримайте її.
7. Не віддаляйте дитину від себе – знайдіть час поговорити, зрозуміти, згадати.
8.Не шкодуйте ніжних слів,будуючи стосунки з власною дитиною.
9. Ви дали дитині життя,тож допоможіть зорієнтуватися у бурхливому морі життєвих подій.
10. Приймайте та любіть свою дитину, якою вона є.

Консультація для батьків
Осінь вже прийшла
«Готуємося до осені. Гардероб дітей»
До осені у батьків виникає велике питання: яким же буде гардероб у дітей? Адже всі дітки за літо підростають і всі речі стають малі. Ось і настала осінь, перед батьками знову стоїть складне завдання – правильно підібрати одяг для холодної пори року. З огляду на кліматичні умови нашої країни, потрібно буде придбати велику кількість теплих речей, це – теплу білизну, рукавички, шарфики, шапки, черевики, комбінезони, куртки та інші необхідні аксесуари.
Потрібно дивитися не тільки на те, щоб речі були теплі, а й звертати увагу, щоб дитині одяг подобався. Так йому буде комфортно і приємно ходити в нових, красивих і модних речах.
Думаючи про функціональність, не забувайте про комфорт. Дитина не стане носити незручний занадто тісний або занадто просторий одяг. Верхній одяг найкраще купувати в двох примірниках. Дитина є дитина, і на прогулянці вона завжди знайде, де вимазатися, а йти в сад в брудному одязі якось не дуже пристойно. Постійне ж запирання бруду швидко призведе в непридатність будь-який одяг. Не варто також купувати для прогулянок надто дорогі і світлі речі.

Консультація для батьків
«Як одягнути дитину восени»
У холодну дощову погоду стежте за тим, щоб верхній одяг дитини не промокав та не продувався. Осінь все ускладнила. Погода змінюється моментально, і дитина часом повертається додому, чмихаючи носом. Однак застуд можна уникнути, якщо правильно підбирати одяг та взуття для прогулянки. У осені для нас заготовлено три характерні погоди: тепло і дощитиме, холодно і дощитиме і просто холодно. Одягнути дитини занадто тепло не вихід. Це нітрохи не менш небезпечне, ніж одягнути недостатньо: діти бігають, стрибають, потіють, а потім моментально замерзають на холоді. Отже, як найкраще одягнути дитину для осінньої прогулянки?
Тепло і дощитиме
За вікном сяє сонце, але часом вже мрячить дощ, а часом переходить і в більш істотні опади. Значить, головна проблема – не промокнути. Гумові чоботи в дощову погоду незамінні, однак, у них є один значний мінус. Хоча по калюжах в таких чобітках можна ходити, скільки душа забажає, нога в гумі не дихає і сильно потіє, особливо, коли тепло. Тому, під гумові чоботи потрібно надягати шкарпетки з хорошим поглинанням, наприклад, щільні шкарпетки з бавовни. Головна осіння неприємність не тільки дощ, але і вітер. Тому на легенький светрик або толстівку необхідно надіти вітрівку,яка непромокне в непогоду . Це захистить дитину, не давши йому перегрітися.
Легкі непромокальні штани, надіті поверх звичайних штанців, дадуть дитині можливість з котитися з гірки, навіть якщо вона мокра. Після ігрового майданчика брудні верхні штани можна зняти і спокійно піти далі, наприклад, в магазин.
Холодно та дощитиме
Коли осінь перестане бути ласкавою, тепло піде, а дощ залишиться, підхід до утеплення дитини доведеться переглянути. Якщо на початку осені головна проблема – вода зовні, то при похолоданні її змінює вогка сирість, заповзаючи під одяг. Тому в холодну і сиру погоду першорядну увагу потрібно приділити білизні дитини. Щоб не дати вологості проморозити дитину, потрібно надіти під звичайний одяг щільно прилягаючу футболку з довгим рукавом і колготи. Верхній одяг як і раніше повинен бути не промокаючим і не продуватися.
Холодно і сухо
Коли на вулиці стає зовсім холодно, та ще й ллє дощ, мало хто виходить на прогулянку. А ось сухий і холодний осінній день, коли стовпчик термометра в основному бродить навколо нуля, – відмінний час, щоб подихати свіжим повітрям. Одним з кращих рішень в осінній морозець – багатошаровий одяг. Наприклад, водолазка, светрик грубої в’язки, а зверху – не дуже тепла куртка. То ж саме стосується і ніг: колготки, рейтузи і штани гріють краще і заважають менше, ніж товсті ватяні штани або зимовий комбінезон з утеплювачем. Діти люблять гуляти в будь-яку погоду: і влітку, і взимку, і восени малюки бігають і граються. Головне – забезпечити їм комфорт для таких ігор, не давши ні замерзнути, ні промокнути.